Професорка Юлія Ковас із Голдсмітського університету Лондона, генетик і психологиня, розповіла, чому діти по-різному сприймають математику. Її команда дослідила понад 10 тисяч пар близнюків — однояйцевих і різнояйцевих — щоб з’ясувати, як гени та середовище впливають на розвиток математичних здібностей.

Результати вражають: у середній школі та в дорослому віці генетичний компонент математичних здібностей становить близько 50–60%. Водночас не меншу роль відіграють умови навчання, ставлення до предмета та емоційний стан дитини.

Науковці попереджають: фрази на кшталт «тобі не дається математика» можуть завдати більше шкоди, ніж здається. Коли дитина чує подібні слова, формується так зване "заворожене коло" — страх перед предметом призводить до уникання занять, оцінки падають, і тривожність лише зростає.

Дослідники з університету Лафборо у Великій Британії виявили, що тривожність перед математикою безпосередньо впливає на робочу пам’ять — саме ту частину мозку, де відбувається логічне мислення. Під час експерименту з дітьми 9–10 років ті, хто відчував сильне хвилювання, показали найгірші результати навіть у простих арифметичних завданнях.

Ще одна причина труднощів із математикою — дискалькулія. Це особливість розвитку, пов’язана з труднощами у розумінні чисел і кількостей. Людям із цим станом важко виконати навіть елементарні обчислення, наприклад 5×8 або 6+16.

За словами професора когнітивної нейропсихології Браяна Баттерворта з Університетського коледжу Лондона, приблизно 5% людей мають дискалькулію, і часто її плутають із неуважністю чи «гуманітарним складом розуму».

Доктор Іро Ксеніду-Дерву з того ж університету порівнює навчання математики з будівництвом цегляної стіни. Кожен новий рівень потребує міцного фундаменту, тому пропуски в базових темах призводять до труднощів у подальшому навчанні.

Саме тому в системах освіти, де наголошують на послідовності — як у Китаї чи Фінляндії — результати учнів стабільно високі. У Китаї вчителі мають лише кілька уроків на день і багато часу для підготовки, а у Фінляндії — п’ять років академічної підготовки перед початком роботи.

Професорка Юлія Ковас наголошує: навіть якщо дитина не має природних математичних задатків, це не означає, що вона не здатна навчитись. Розвиток мислення, підтримка батьків і позитивне ставлення до предмета здатні компенсувати відсутність «генетичного таланту».

«Математика — це не лише про здібності. Це про досвід, мотивацію і впевненість у власних силах», — підсумовує вчена.

Нагадаємо, агресія дитини у школі: директор дав пораду батькам - соцмережі вибухнули коментарями

Раніше ми розповідали, що вчителів скоро не залишиться: експерт розповів про причини, і це не тільки низька зарплата

Також, в школах можуть поділити класи на групи