Часто вживана сполука «на кшталт» є полонізмом, адже польське kształt означає «форма» і походить від середньоверхньонімецького gestalt – «установлений». Мовознавиця Ольга Васильєва у рубриці «Мовне питання» «Главкома» пояснила її походження та назвала питомі українські відповідники, які варто використовувати.

Експертка зазначила, що багато хто помилково вважає, що сполука «на взір» може повністю замінити «на кшталт». Однак мовознавиця пояснила, що їхні значення не збігаються:

1. на вигляд, зовні. «Гетьман [Мазепа] був суворий, гарний на взір» (Ю. Мушкетик). Тобто не на кшталт;
2. як зразок кого-, чого-небудь. «А дівчина ота спитала: – Тітко Маріє, чи сюди кизяка в глину не треба більш? – і показала в жмені кавалок, що принесла на взір» (А. Головко). Якщо сюди підставити сполуку «на кшталт», побачимо, що значення невідповідне: «Кавалок, що принесла на кшталт». Бо кавалок принесла як зразок; 
3. подібно до кого-, чого-небудь, як хтось, щось. «[Антей:] Будь утішена, бо наш Федон вже ж вирізьбив на взір твій Терпсіхору» (Леся Українка). «Вирізьбив на кшталт твій» – не підходить.

За словами Ольги Васильєвої, жоден із цих випадків не відповідає значенню «на кшталт», і спроба заміни призводить до невідповідності сенсу. Мовознавиця підтвердила, що найкращим і основним питомим українським відповідником є сполука «на зразок». Вона навела приклад: «Вглибині зали зроблено щось на зразок відкритої сцени», що повністю тотожне конструкції «на кшталт великої сцени».

Мовознавиця підсумувала, що хоча «на кшталт» і подається у словниках як синонім до «на зразок», вона радить спиратися на «на зразок» як на основну, питому українську форму.

Нагадаємо, у ювілейному, 30-му, випуску «Мовного питання» «Главком» розбирав мовностилістичний міф про те, що «не можна бути правим чи неправим, можна тільки мати рацію або слушність».

Основне, на що має спиратися розсудливий мовець у слововжитку, – це словники і твори класиків (якщо не йдеться про розмовний стиль, у якому можна все).