Метання на межі істерики у виконанні товариша Дмитрієва вказують, що в Росії не всі в екстазі від введення цілющих санкцій США. Запишемо диспозицію.

• 1 •

У чому полягає фундаментальна складність ситуації? У тому, що варіанти, які озвучують росіяни, на даний момент завідомо тупикові в їхній ж логіці. Це означає, що швидкого виходу немає. Для виходу з тупика знадобляться якісь катаклізми, здатні перевернути дошку в ту чи іншу сторону.

Товариш Лавров днями описав бачення росіян так: зупинка по лінії фронту неможлива, тому що під контролем «нацистів» залишиться занадто велика територія. З чого випливає, що в російській логіці треба або замінити «нацистів» ненацистами. Або залишити «нацистам» територію поменше.

• 2 •

Що у нас теоретично із заміною? Згідно з усіма опитуваннями (українськими, американськими, російськими), на зміну «нацистському режиму» Зеленського можуть прийти ліберал-пацифісти Залужного або соціал-гуманісти Буданова. Обидві угруповання – суцільно русофіли. Навіть не беруся сказати, яка більша.

Тобто, якщо вибори будуть приблизно в цих же межах, то Росії вони нічого не дають. І як би не старався товариш Медведчук, у Кремлі це розуміють. Путін може скільки завгодно хотіти «всю Україну», як каже товариш Трамп, але політично це завдання точно не вирішується. Так що ж? Навіщо Лавров це випалив?

• 3 •

Що у нас з територією? «Менше» – не означає гіпотетичний контроль РФ над руїнами Покровська, Куп'янська або навіть Краматорська. Бажання РФ – як мінімум весь Лівий берег з Одесою і Миколаєвом.

Якщо взяти до уваги мінімальні прагматично обґрунтовані апетити росіян, то через призму вирішення водних проблем їх влаштує лінія розмежування мінімум по Ворсклі. Плюс Одеса, Миколаїв і правобережні частини Херсонщини із Запоріжжям. Все, що менше – не є закінченою формою.

Але якщо зайти у цю логіку, від України залишиться куций обрубок. Відразу ж почнуться голосіння, що не можна залишати «нацистам» Київ і т.д. Питається, а з чого раптом? Ситуація настільки погана на фронті або в тилу? Точно ні. Тобто, висловлювання товариша Лаврова мають сенс тільки в альтернативній реальності.

Американцям і європейцям вже донесли цю думку. Вони розсердилися. Тому що Лавров точно не ідіот. Але грубо намагається зробити ідіотами західних партнерів. А це прикро.

• 4 •

Судячи з коментарів перших осіб РФ і загального настрою, Кремль розраховує, що альтернативна реальність виникне після варварських обстрілів українських міст, знищення Росією системи життєзабезпечення (електрики, води, каналізації, логістики...). А також - обвалу фронту на декількох ділянках.

Що з цим? Фахівці-енергетики кажуть, що домогтися повного обвалення енергосистеми практично неможливо. Як мінімум, для цього доведеться наносити масові удари по підстанціях і розподільних мережах АЕС. Що є ризикованим у всіх відношеннях.

Тобто, ситуація буде дуже складною, але світло-вода в мегаполісах будуть періодично з'являтися, можна буде дотерпіти. Найвужчий момент – ситуація може бути дуже різною між енергетично профіцитним заходом і енергетично дефіцитним сходом. Якщо РФ зможе пошкодити енергетичну логістику через Дніпро, соціальні наслідки на сході будуть особливо важкими. Що відіб'ється на настроях людей і стійкості військ.

На це важливо звернути особливу увагу. Не варто плутати. Може значно зрости попит на швидке припинення вогню, що категорично не означає зростання «проросійських настроїв». Швидше навпаки. У ситуації, близькій до відчаю, люди точно не почнуть любити Росію більше і точно не забудуть знущань.

Оперативно потрібні програми підтримки найбільш вразливих. Пункти обігріву. Соцслужби, які просто будуть здійснювати обходи. Вузьке місце у багатьох – ліки. Ще є трохи часу, щоб пройтись по найбільш проблемних моментах і запросити допомогу. Точно буде важко. Однак поки немає підстав вважати, що тил обрушиться. Треба напружитися, щоб мінімізувати збитки.

• 5 •

Що стосується фронту. Проблеми – загальновідомі. Зведення читаємо у Костянтина Машовця. Загальний контекст я описував. У 2025 році у росіян було два стратегічні завдання: заблокувати поставки західної зброї та не допустити посилення санкцій. Обидва провалені.

Зброя десь з травня розблокована. Що виключає військове рішення при розумних витратах. Будь-яка кампанія росіян буде йти не за планом. Наприклад. Очевидним наміром роскомандування на літо-осінь було створення умов, щоб зимову кампанію росармія починала з міст. Для цього планувалося змусити українські війська до відступу (під загрозою оточення) з Покровська, Костянтинівки, Дружківки, Куп'янська тощо. Щоб росіяни опинилися в більш-менш цілих містах, а наші – в полі.

Тактичні успіхи у росармії є, але явно гірші за план. Виснаження і втома в українській армії величезні. Однак РФ несе великі втрати і не може навіть близько реалізувати перевагу в живій силі і не-дронах. Дрони багато що зрівнюють, наші демонструють надзвичайну майстерність. Тобто, для успіху російського задуму в альтернативній реальності має збігтися багато негативних факторів.

Якщо тил впаде, то... А якщо ні? Якщо фронт трісне, то... А якщо ні? Все даремно, виходить.

• 6 •

Тепер додамо вишеньку. Санкції проти «Лукойла» і «Роснефти» – це кілька місяців накопичувального ефекту, миттєво нічого не буде. РФ в цей період спробує адаптуватися всередині. Але.

Товариш Трамп з інтервалом в півдня сказав таке:

• Вчитися на «Томагавки» – 6 місяців;
• Путін добре себе почуває на тлі санкцій? Побачимо через 6 місяців.

Конспірологічна картина дуже струнка. Пару тижнів тому ефір заполонили умовні «Томагавки». У перекладі на мову реалполітики Трамп говорив буквально наступне: я розглядаю можливість знищення експортних артерій РФ через Балтику і Чорне море, обмірковую політичне рішення, тому що мені набридли ці петляння.

Перед зустріччю із Зеленським Трампу зателефонував Путін, очевидно, з вмовляннями не приймати політичне рішення про знищення росекспорту. Трамп сказав: ну, давай зустрінемося і щось вирішимо. Путін грубо наплював на Трампа. Трамп ввів санкції. По суті, почався зворотний відлік у тій логіці, про яку я писав пару днів тому.

Санкції проти нафтових гігантів сприятимуть зниженню частки російської нафти на світовому ринку (Путін особисто вибіг в ефір з криками, скільки РФ робить для світового паливного балансу, мовляв, не треба руйнувати. Тобто, підтвердив гіпотезу).

Чим менша російська частка – тим вища ймовірність розгрому портів з нафтоперевалкою. Бо від випадання російської нафти вже не буде шоку. Як – це другорядні деталі. Знаєте, що найстрашніше для росіян?

Навіть у разі якихось катаклізмів з Україною, їхній нафті буде вкрай складно відновити позиції. Для Росії все котиться в руслі «нафта в обмін на продовольство». Це – запрограмований результат. Потрібні якісь радикальні заходи, щоб зламати цей сценарій...

• 7 •

Для нас ситуація не безвихідна, але варто тверезо оцінювати ризики. Станом на зараз все виглядає так, що Путін готується зайти ще на один військовий цикл – приблизно до квітня. Попереду – зима, яка стане справжнім випробуванням.

Щоб повернути контроль над ситуацією, Кремль може влаштувати щось зовсім нелюдське. Принципове рішення про припинення вогню не буде прийнято без позиції Китаю. А про неї ми дізнаємося через тиждень або пізніше.

Пєсков уже сказав, що «переговорна пауза занадто затягнулася», звинувативши Україну у небажанні вести діалог. Тобто, Кремль спробував розіграти Трампа, злякався результату і намагається відповзати. Дуже по-гегемоністськи.