Поки ви писали радіодиктант національної єдності – польська преса писала про те, що обслуга чинного польського президента заявила, що якщо Зеленський хоче зустрітися із Навроцьким – хай сідає на потяг і їде до Варшави.

Раніше Зеленський любʼязно запросив новообраного президента Польщі  відвідати Київ.

І ось – «чемна» відповідь Навроцького: хамський тон, хамський жест.

І я абсолютно не здивований. Бо це вже було.

Коли Навроцького у 2021 призначили головою Instytut Pamięci Narodowej – його чемно привітав тодішній голова Український інститут національної пам'яті Anton Drobovych із любʼязними формулюваннями та сподіваннями на покращення і посилення співпраці.

Якою була відповідь Навроцького на любʼязне запрошення до співпраці? Жодної. Він його проігнорував.

Ось іще один приклад. Десь півтора року тому Навроцький повторював, що він багато разів звертався до України, щоб розблокувати «питання ексгумацій» Волинської різанини. Коли польські журналісти попросили список щодо яких місць звертався голова IPN, зʼясувалося, що протягом його каденції до України зверталися два рази. Два рази.

Щодо долучення до досліджень спецобʼєкту НКВД у Одесі та в Гуті Пеняцькій. Не питайте, будь ласка, який стосунок Одеса має до Волині! І залиште жарти про те, що він жеж був голова інституту нацпамʼяті, а не інституту географії!

Просто сусідню державу очолила людина із збитим моральним компасом та просто хам.

І цей хамський тон передається від шефа до його обслуги.

Я вже писав тут: кожна країна має право на свого Януковича.

Насамперед мені йшлося, що будь-яке поляризоване суспільство спроможно на невдалий вибір. Але чимдалі більш очевидним стає інша подібність між колишнім очільником України та теперішнім головою Польщі: і українці тоді і поляки тепер обрали собі за голову держави людину, яка за своїми моральними якостями надається для цих задач дуже посередньо.

Ну, а анекдот про невловимого Джо прогуглите, якщо не в курсі.