Ярослав Кузишин, адвокаційний менеджер Фундації DEJURE

Катерина Шевчук, комунікаційна менеджерка Фундації DEJURE

Українська адвокатура є інституційно зрілою, непохитно відданою принципам верховенства права й займає першість у впровадженні реформ на рівні Європейської спільноти. Таку картину намагається вималювати її керівництво, зокрема і Валентин Гвоздій, заступник голови Ради адвокатів та Національної асоціації адвокатів України (НААУ) у своїй нещодавній колонці-відповіді на наш матеріал. Ті ж, хто з цим не згоден — маніпулює, навмисно дестабілізує й ледь не грає на руку ворога. Пропонуємо розібратися детальніше, що це за "рай" української адвокатури та хто його руйнує.

Міф №1. НААУ не підтримувала "диктаторські закони 16 січня" під час Революції Гідності

Можливо, у цей міф можна було би повірити, якби не було кількох кричущих фактів. Передовсім варто згадати скандального листа тодішнього голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) Валентина Загарії про підтримку "законів 16 січня". Спершу історію будували, наче цей лист був ініціативою виключно Загарії, згодом він заявив, що це було вказівкою "зверху" (Андрія Портнова). Очевидно, що без погодження з головою НААУ Лідією Ізовітовою, такої підтримки не могло бути.

Показовими також є вибачення Лідії Ізовітової перед суддями Майдану, нібито за неправильну поведінку захисників автомайданівців у суді. А коли одного із захисників, адвоката Віктора Смалія, побили, то очільники адвокатури ніяк на це не відреагували. Після цього група адвокатів підписала Акт недовіри до Ізовітової, Гвоздія й Загарії. Усунути з посади тоді вдалося лише останнього.

Міф №2. Критика органів адвокатського самоврядування — підігравання ворогу

Не будемо стверджувати, хто грає на руку ворогу, лише наведемо кілька фактів. 

Із перших років незалежності України кум Путіна Віктор Медведчук будував підпорядковану собі адвокатуру. До 2006 року він був президентом Спілки адвокатів України, а у 2011 році потурбувався, щоб головою спілки обрали його заступницю — Лідію Ізовітову. У 2012 році, після ухвалення нового закону про адвокатуру, Ізовітову призначили ще й керівницею Ради адвокатів України (РАУ) і Національної асоціації адвокатів. Цю посаду вона обіймає й досі, хоча її повноваження та всіх інших членів РАУ, зокрема Гвоздія, закінчились ще у листопаді 2022 року.

Тому й не дивно, що НААУ жодним чином не доклалась до позбавлення обвинуваченого у держзраді Медведчука статусу адвоката. Так само асоціація не ініціювала позбавлення адвокатського свідоцтва російської пропагандистки Тетяни Монтян. Мабуть, це було вкрай складно, бо бракує, як зазначив сам Гвоздій, "доказової бази". 

Так само "доказової бази" бракує і щодо адвокатів, які стали суддями на тимчасово окупованих територіях, на яких навіть Президент наклав санкції, і щодо керівників окупаційної кримської адвокатури Олени Канчи й Анатолія Жернового. Усі вони й досі мають адвокатські посвідчення. 

Разом з цим керівництво адвокатури не спромоглося засудити діяльність адвокатів-сепаратистів. Натомість питання, чому цього й досі не було зроблено, сприйняли як "провокативне й таке, що містить "політичний" характер". 

Водночас Ізовітова і ко уважно відстежують кожен допис адвокатів, які "посміли" їх критикувати — чого вартують лише 13 дисциплінарних скарг на адвоката-викривача Іллю Костіна, більшість з яких є наслідком його критики органів адвокатури. Валентин Гвоздій щодо цього зазначив: "Чи не виникає тут конфлікту інтересів, коли держслужбовець або військовослужбовець виступає з критикою самоврядної організації, дотримання правил якої він, можливо, сам ігнорує?". Розберімо цю цитату детальніше.

По-перше, Ілля Костін зупинив свою адвокатську діяльність ще у 2022 році, тож жодної несумісності й конфлікту інтересів тут немає.

По-друге, ця цитата яскраво демонструє позицію НААУ: ніхто зовні не може критикувати адвокатуру — це втручання. Якщо ж адвокати зсередини критикують — то вони порушують правила адвокатської етики.

Міф №3. НААУ не атакує військовослужбовців, а лише рекомендує призупиняти адвокатську діяльність на час військової служби

Складно назвати рекомендацією доручення, яким зобовʼязали українських адвокатів-військовослужбовців призупинити дію своїх свідоцтв, і вимогу ініціювати притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності.

Так, Закон визначає, що військову службу й адвокатську діяльність поєднувати не можна. Проте неможливо відкинути той факт, що цей закон написаний для мирного часу й не враховує, що адвокати стали військовослужбовцями для відсічі агресору, а не для додаткового заробітку. РАУ і НААУ це, вочевидь, розуміють й на початку повномасштабного вторгнення прийняли рішення №24, яким визнали, що положення про несумісності не застосовується у період воєнного стану. Втім згодом позиція органів адвокатури змінилася. 

Керівництво адвокатури, яке позиціонує себе як захисники, мали б запропонувати зміни у законодавство, за якими військова служба внаслідок мобілізації, буде визнана сумісною з діяльністю адвоката, якщо він не підписав контракт та не є військовою посадовою особою. Натомість вони обрали шлях атак, внаслідок яких адвокати-військовослужбовці змушені захищатися не лише від зовнішнього ворога, але й від  керівництва органів самоврядування. 

Разом з цим існує питання "підтримки" НААУ Збройних сил України. Від початку повномасштабної війни Асоціація декларує, що підтримує українське військо мільйонами гривень, проте жодних підтверджень цьому не дала. Як виявилося, причини на те були, бо, окрім 345 тисяч… жодних коштів вони, схоже, не перераховували.

Міф №4. Дисциплінарні органи адвокатури є незалежними

Окремою сторінкою в історії "незалежності" органів є "добровільна" відставка ексголови ВКДКА Сергія Вилкова. Незадовго до цього РАУ щонайменше двічі викликала Вилкова на свої засідання для "обговорення виявлених недоліків" та щоб дати вказівки щодо їх виправлення. Можливо, одним із ключових недоліків тоді була програна у суді справа проти адвоката Артема Донця, який у соціальних мережах критикував якість навчальних курсів, створеної НААУ. Вищої школи адвокатури. Врешті, заяву Вилкова про відставку Рада адвокатів підтримала, як повідомляв її член Сергій Осика, "із великим задоволенням одноголосно". Дивовижна одностайність, яка трохи нагадує часи ЦК КПРС…

У день відставки Вилкова РАУ одразу ж призначила йому заміну, попри відсутність у неї на це законних повноважень. Така послідовність подій свідчить про залежність вищого дисциплінарного органу адвокатури та його фактичне підпорядкування Ізовітовій і ко.

Міф №5. Керівництво адвокатури наполягає на "прозорому та ефективному використанні державних ресурсів"

Валентин Гвоздій у своїй колонці наголошує на прозорості використання фінансових ресурсів з держбюджету на безоплатну правову допомогу (БДП), і що адвокат Андрій Вишневський начебто намагався "встановити контроль над цими потоками". Минулоріч НААУ провела досить агресивну інформаційну кампанію з дискредитації системи БПД. Гвоздій тоді пропонував передати всі кошти БПД у фонд, яким керуватимуть адвокати. То кого ж насправді не покидає думка встановити контроль над цими потоками?

Органи адвокатури розпоряджаються мільйонами. Лише сума щорічних адвокатських внесків становить приблизно 140 млн грн. Однак прозорий бюджетний процес не запроваджений, і незрозуміло, на що витрачаються мільйони. Фінансові звіти органів адвокатури не мали належної деталізації і не були підтверджені незалежним аудитором. А з 2022 року за рішенням РАУ вони не публікуються взагалі. Причина універсальна — війна. 

Загалом, керівництво адвокатури всіма силами намагається сформувати образ "інституційної зрілості" та здобутого раю у сфері, на практиці ж питань до неї є на чималу кількість колонок, матеріалів та журналістських розслідувань. Намагання виставити критику громадськості й журналістів як зовнішнє втручання й гру на руку ворогу "ностальгічно" нагадує часи, коли подібні тези просувала "суддівська мафія". А зосередження влади в одних руках уже понад десять років і відмова проводити вибори й зʼїзд адвокатів, прикриваючись війною, узагалі має своєрідний присмак часів феодалізму.