Нещодавнє дослідження Копенгагенського університету розкрило чудову істину: у кожної блакитноокої людини на Землі був загальний предок, що жив від 6000 до 10 000 років тому. Це наукове відкриття не тільки проливає світло на походження блакитних очей, а й показує, як невелика генетична мутація передавалася з покоління в покоління, торкаючись мільйонів людей по всьому світу.

Про це пише Daily Galaxy.

Генетична мутація, що лежить в основі блакитних очей

Вчені давно цікавляться феноменом блакитних очей, особливо тому, що вони відносно рідкісні в людській популяції. За оцінками, лише близько 8–10 відсотків населення світу мають блакитні очі. Але чому вони такі рідкісні і як вони з'явилися? Згідно з дослідженням, спочатку у всіх людей були карі очі, а блакитні очі з'явилися тільки після мутації в гені HERC2, який контролює вироблення коричневого пігменту в райдужній оболонці.

Ген HERC2 регулює Ген OCA2, який виробляє білок, що відповідає за вироблення меланіну - пігменту, що визначає колір наших очей, шкіри і волосся. Коли відбулася мутація, вона по суті “відключила” здатність виробляти коричневий пігмент у очах, що призвело до появи вражаюче блакитних очей, які ми бачимо сьогодні.

Однак ця мутація зачіпає лише невеликий відсоток людей і передається з покоління в покоління, роблячи всіх блакитнооких людей частиною одного і того ж розширеного генеалогічного дерева.

Як мутація поширюється з покоління до покоління

Походження блакитних очей походить від одного європейського предка. Ця людина була носієм мутації HERC2, яка передалася його нащадкам, що зрештою призвело до широкого розповсюдження блакитних очей у деяких популяціях. Мутація поширювалася в міру міграції людей Європою, і блакитні очі стали більш поширеними в популяціях, які залишалися ізольованими від інших, наприклад, у Скандинавії.

Одним із найбільш інтригуючих аспектів дослідження є те, як мутація залишалася незмінною протягом тисяч років. Незважаючи на те, що блакитні очі все ще відносно рідкісні порівняно з карими очима, мутація збереглася, оскільки передається з покоління до покоління.

Як пояснює професор Ганс Ейберг, науковий співробітник Копенгагенського університету:

“Спочатку у нас були карі очі. Але генетична мутація, що торкнулася гена OCA2 у наших хромосомах, призвела до створення “перемикача”, який буквально “відключив” здатність виробляти карі очі”.

Блакитні очі та генетична різноманітність

Хоча блакитні очі можуть здатися простою генетичною рисою, їх рідкість сприяла формуванню унікального генетичного сліду в людських популяціях. Наявність мутації HERC2 у такого невеликого відсотка населення порушує питання про те, як генетична різноманітність формує спосіб, яким ми успадковуємо фізичні характеристики.

Той факт, що блакитні очі такі поширені у певних регіонах світу, особливо в Північній Європі, говорить про те, що генетична ізоляція відіграла значну роль у виживанні та поширенні цієї ознаки.

Дослідження також показує, що блакитні очі не повністю розвинені в дитинстві. Хоча дитина може народитися з блакитними очима, кількість меланіну, що виробляється в райдужній оболонці, може змінюватись у міру дорослішання. Це означає, що у дитини з блакитними очима можуть розвинутися карі очі з віком, залежно від того, скільки пігменту виробляє його організм. Ця динамічна зміна додає ще один рівень складності до нашого розуміння кольору очей і генетичних механізмів, які ним керують.