В українській традиційній вишивці немає сакральної символіки, яку можна "прочитати" як текст.

Про це в інтерв'ю РБК-Україна (проєкт Styler) розповів етнолог і фольклорист Володимир Щибря.

За його словами, на кінець ХІХ-початок XX століття етнографи не фіксували жодних трактувань чи знань про значення орнаментів.

"Різні трактування типу родюче поле, жіноче начало тощо - це все вигадки, які не мають жодного елементарного підтвердження", - наголошує фахівець. 

Також поширені в мережі пояснення про троянди на сорочках незаміжніх дівчат чи обереги в кожному шві - це результат міфотворення, не підтвердженого історією.

"Усі давні орнаменти були геометричними. До середини XIX століття квіточок не вишивали з ниток. Потім з'являється "брокарівська" вишивка, яка витісняє геометричну в багатьох районах", - пояснює етнолог.

На його думку, людям хочеться бачити у вишивці сенсацію, а не просту правду. Він підкреслює: у XIX-XX століттях вишивка була передусім декоративним елементом.

Володимир Щибря пояснює, що існує кілька різних понять: народний одяг, традиційна вишита сорочка, вишиванка. 

"Треба розуміти, про що ми говоримо і що ми подаємо. Якщо це давня традиційна вишивка, там є певні канони, певні ознаки. А коли говоримо про вишиванку, не про сорочку вишиту, це вже сучасна річ, яка може бути якою завгодно, і можна вишити там що завгодно", - пояснює експерт.

Варто додати, що канони створення вишиванки мали свою чітку структуру та традиції, характерні для тієї чи іншої місцевості. На початок XX століття десь ще жевріла ця традиція. 

"А до середини XX століття з'являється таке явище, як вишиванка. Це наслідування давньої сорочки, але це імітація", - наголошує Володимир Щибря.

Вам також може бути цікаво:

• Як змінювалися вишиванки Зеленського за роки президентства
• З чим поєднувати вишиті сорочки в буденному житті
• Історія сорочки Олени Зеленської, яку тепер шукають усі