Хто перемагає, Україна чи Росія? Чиї перспективи кращі в довгостроковій перспективі? Зрештою, на чиєму боці час?

Відповіді на ці питання намагалися дати у статті америкаської газети The Hill.

У виданні зауважуть, що зараз всі переконані — час на боці Росії. Проте нагадують, що свого часу всі погоджувалися, що війна в Україні закінчиться за кілька тижнів — це було попередженням про небезпеки групового мислення. А зараз, як і тоді, реальність дещо складніша.

Існують дві протилежні думки: оптимісти, які вважають, що Україна переможе, та песимісти, які роблять ставку на Росію.

Думка песимістів

Суть песимізму полягає в цифрах. Населення, економіка та військово-промисловий комплекс Росії набагато більші, ніж в Україні. Тому ці цифри визначатимуть кінцевий результат, навіть попри те, що втрати Росії на полі бою надзвичайно високі, а її економіка постраждала від санкцій та економічної політики Володимира Путіна.

Експерти-аналітики Коллін Майзель та Метью Берроуз прямо застосовують цей підхід у статті під назвою «Росія може дозволити собі зазнати поразки в Україні».

«Чи зможе Росія зберегти свою здатність відновлювати та навіть нарощувати свої війська в міру розвитку війни в Україні, залишається невизначеним. Більш очевидною є її перевага над Україною за загальною чисельністю населення, де майже в чотири рази більше людей і приблизно 18,9 мільйона чоловіків віком 20–39 років порівняно з менш ніж п’ятьма мільйонами чоловіків цього віку в Україні. Росія може втратити втричі більше військ, ніж Україна, і все одно менше постраждати у відносному вираженні», — пишуть вони.

Цифри — не завжди правильний показник

У The Hill наводять історичні паралелі: самі лише цифри не завжди є провісником перемоги. США мали б перемогти у В’єтнамі, Афганістані та Іраку, але цього не сталося. Франція мала б перемогти в Алжирі та В’єтнамі, але цього не сталося. Імперська Росія мала б виграти Кримську війну та Російсько-японську війну, але цього не сталося. А стародавні греки, а пізніше й Александр Македонський, ніколи не повинні були перемогти Перську імперію, але вони це зробили.

«Зрозуміло, що в цій історії є щось більше, ніж просто кількість людей, грошей та матеріалів. Лідерство, моральний дух, тактика, стратегія, якість зброї та інші невимірні фактори відіграють важливу — можливо, навіть вирішальну — роль. Німеччина за кайзера Вільгельма та Гітлера (йдеться про Першу та Другу світові війни — Ред.) безглуздо порушила провідний принцип зовнішньої політики Отто фон Бісмарка щодо уникнення війни на два фронти. В результаті обидва зазнали поразки», — зазначають у виданні.

З огляду на це, перемога Росії аж ніяк не є гарантією. І той факт, що війна триває так довго, можливо, свідчить про марність покладатися виключно на кількість.

Чи зможуть українці вистояти і перемогти

Але чи зможуть українці, які мають обмежені можливості для чисельності, перемогти? Багато хто, особливо солдати на передовій, вважає, що зможуть. Стефан Коршак, старший кореспондент Kyiv Post з питань оборони, нещодавно підсумував аргументи одного з таких офіцерів, Роберта Бровді («Мадяра»).

«Росія мобілізує близько 30–32 000 солдатів щомісяця, а [Збройні сили України] вбивають близько 20 000 солдатів щомісяця», — пише він. «Це дозволяє легко зрозуміти завдання [українців] дуже чітко: вбивати або ранити від 10 000 до 12 000 російських солдатів щомісяця. Зробіть це, і всі російські наступальні дії швидко проваляться. Продовжуйте в тому ж дусі, і глобальний моральний дух російської армії зруйнується. Продовжуйте ще трохи, і ви можете повалити російський уряд».

Чи зможе Україна це зробити? «Мадяр» вважає, що так. Він погоджується, що зрештою все залежить від кількості — Україні потрібно вбити більше росіян, ніж Росія може мобілізувати. Але досягнення цієї точки залежить не лише від кількості солдатів чи зброї, яку Україна може виробити. Йдеться про якість безпілотників та здатність українських солдатів ефективно їх використовувати.

Тож хто правий, оптимісти чи песимісти?

«Якщо припустити, що аналіз Майзеля, Берроуза та Бровді правий, ми можемо зробити висновок, що, як мінімум, це — нічия, що, враховуючи нерівність ресурсів та безнадійну надію Путіна знищити Україну, насправді означає незначну перемогу України. Час, можливо, на боці України», — підсумували у виданні.

Раніше журналіст Віталій Портников назвав три головні завдання від Путіна на літній наступ російської армії.