Нещодавно J.P. Morgan опублікував сценарії, згідно з якими він пророкує, що ймовірність "грузинського сценарію" для України – 50%. Я, як гордий український громадянин і творець сучасної грузинської держави, хочу заявити, що ніякого "грузинського сценарію", так, як це розуміє важлива західна компанія, в Україні не буде. І ось чому.

Україна набагато більша, ніж Грузія. У неї є стратегічні глибини, на відміну від Грузії, де від передових російських позицій до Тбілісі 40 хвилин їзди. Відповідно у людей в Україні набагато менше страху того, що Росія захопить всю Україну.

Хоч російська агресія проти Грузії і розпочалася з 1991 року, гаряча фаза відкритого російського вторгнення 2008-го тривала всього лише 5 днів. Тому в частини грузинського суспільства не так сильно виражений страх прямого геноциду, як в українців після більш ніж трьох років широкомасштабної війни, що охоплює Бучу та Маріуполь, зруйновані міста сходу країни.

В України, незважаючи на всі перипетії з Вашингтоном, набагато більше підтримки з боку Заходу, ніж у Грузії. Зараз набагато більше ясності в причинах війни, ніж було 2008 року. І головне: на відміну від грузинської ситуації, щонайменше основні країни Європи прямо пов'язують виживання України з власною безпекою.

Ще одна важлива відмінність – в Україні немає власного Іванішвілі. Медведчука нейтралізовано; Ахметов, з огляду на його підтримку ЗСУ, абсолютно виключений. Серед чинних українських політиків ніхто не посміє поїхати до Москви і прямо асоціюватися з Путіним, тоді як у Грузії таких політиків із першої шеренги було кілька.

Україна не стане Грузією, оскільки в Зеленського набагато більше досвіду і розуміння ситуації, ніж свого часу було у мене і моєї команди. Зі зрозумілої причини – тоді у нас усе відбувалося вперше на тлі того, що адміністрація Обами відкрито виштовхувала нас, щоб не заважати перезавантаженню з Москвою. І це було набагато інтенсивніше, ніж теперішні тертя з партнерами України.

І останнє, чому J.P. Morgan неправий: грузинський сценарій уже перестав працювати в самій Грузії, де влада російського гауляйтера Іванішвілі вже не має жодної опори серед населення і тріщить по швах.

У будь-якому разі, приклад Грузії, яка не програла гарячу фазу війни, але потім програла мир в умовах триваючого гібридного нападу, слугує нагадуванням, щоб не розслаблятися і не втрачати пильність ні тепер, ні в майбутньому.

Міхеіл Саакашвілі