Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо старшого лейтенанта Василя Драгомирецького.

Василь Драгомирецький був паверліфтером-ентузіастом, прожив життя під девізом «вдосконалюй себе» і поліг за Україну 28-річним три роки тому, 22 травня 2022 року, внаслідок ракетного обстрілу в Запоріжжі. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Меморіал та поліцію Закарпатської області.

Василь Дрогомирецький народився 8 травня 1994 року у селі Боднарів Калуського району на Івано-Франківщині. У 2016-му хлопець закінчив факультет фізичної культури і спорту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Василь ріс спортивною дитиною, мав тягу до підкорення ваг, навіть облаштував у 14 років зі старшими хлопцями в одній зі старих хат імпровізований «зал», щоб мати змогу займатися улюбленим хобі. Під час навчання юнак здобув звання кандидата у майстри спорту з паверліфтингу.

З 2015 Драгомирецький ніс службу в Управлінні патрульної поліції Івано-Франківська. У січні 2022-го приїхав на Закарпаття та став інспектором 1-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «Корпус оперативно-раптової дії» (КОРД) Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік став на захист Батьківщини у складі зведеного штурмового підрозділу Національної поліції України «Сафарі». Мав позивний Єнот. Разом із побратимами захищав Київщину, Сумщину, Харківщину та Запоріжжя.

Загинув Василь Дрогомирецький у ніч на 22 травня 2022 року під час ракетного обстрілу на Запоріжжі.

Поховали воїна на цвинтарі у рідному селі Боднарів.

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне служіння українському народові старший лейтенант поліції Василь Драгомирецький посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Посмертно Василю присвоєно звання «Почесний громадянин Івано-Франківська» та «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади». Також нагороджено медаллю міського голови Івано-Франківська «За честь і звитяг», медаллю міського голови Калуша «За оборону рідного краю» та медаллю від ГУНП в Закарпатській області «Доброволець».

Через рік після загибелі, 22 травня 2023 року, у Боднарівському ліцеї відкрили та освятили меморіальну дошку і цифровий пам’ятник на честь Василя Драгомирецького і перейменовано одну з вулиць.

7 червня 2024-го Світлані Драгомирецькій за дорученням Президента України було вручено ще одну нагороду Василя – відзнаку глави української держави «За оборону України».

5 вересня 2024-го рішенням Ужгородської міськради Дрогомирецькому було посмертно присвоєне звання почесного громадянина міста Ужгорода.

«Василь завжди знав, що ніколи не зможе обрати для себе звичайний, комфортний, одноманітний плин життя, – писала дружина Світлана. – Спортовець за фахом, він завжди ставив перед собою нові цілі, вищі вимоги, робив виклики сам собі – у самовдосконаленні, розвитку, пізнанні. Про це завжди нагадувало і його татуювання, зміст якого найкраще відображав його життєву позицію – «Perfice te» (вдосконалюй себе). Для нових колег Василь став не лише хорошим другом, але й прикладом стійкості, підтримки, відваги. Саме в цьому був весь Василь – у відданості, самозреченні заради тих, хто навколо, у чесності перед самим собою. А ще – відповідальності та надзвичайно потужній підтримці. Його сильне плече, оптимізм, бадьорість не лише надихали, а й стимулювали бути стійким, сильним й обов’язково рухатися вперед. Василю назавжди залишиться 28 років, він завжди буде воїном, який в строю. У пам’яті рідних, друзів і побратимів він залишиться надійним другом, найдобрішим сином, хорошим чоловіком, найкращим батьком, людиною честі, порядності та доброти. Людиною, яка пронесла спорт через своє життя як спосіб вдосконалення себе».

У Василя залишилися батьки, дружина і син.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.