Не спішив коментувати польські вибори, чекав щоб краще зрозуміти чи не змінить Навроцький свою риторику після перемоги. Не змінив. Тож ситуація для нас на західному кордоні стає жахливою.

Польща поповнила ряди євроскептиків та перестає бути нашим адвокатом, питання чи взагалі вона ще буде нашим партнером. Загалом, важко сказати, що поляки щось робили нам з доброї волі. Їхня позиція під час війни була така: підтримуємо Україну зі стратегічного розрахунку, але ще маємо постійно за це щось отримувати. Коли розповідають про те, як поляки давали нам зброю, то насправді вони цю зброю просто вимінювали в США та інших держав. Аналогічно, підтримуючи українців на своїй території, вони намагались побільше вигребти з бюджету ЄС, і використовували це як аргумент. Не можна мабуть засуджувати їх за цю корисливість, але що точно не можна – це сидіти в рожевих окулярах щодо поляків.

Тепер ситуація стане для нас значно гіршою. Польща приєднається до Угорщини і Словаччини в частині «гноблення нас», і використання війни для отримання додаткових моральних преференцій. Новий президент Навроцький нещадно експлуатував історичні дискурси про Волинь та УПА з метою перемоги на виборах, і від цього він точно не відступить. Більше того, як і з угорцями, в цьому питанні не можна домовитись. Навроцький не хоче з нами вирішити це питання – воно потрібне йому, щоб постійно тримати в тонусі своїх виборців. Йому вигідно, щоб ситуація була конфліктною, а він виглядав захисником польських інтересів. І в цьому він не буде себе стримувати. Як Фіцо і Орбан, він буде користатись будь-якою нагодою, чи то санкції проти росії, чи блокування кордону, щоб вдарити по нам. 

Це, безумовно, дуже погані новини для нас. Якщо б румуни не застосували адмінресурс, то з великою ймовірністю ми б були вже оточені ворожими до нас режимами. Попереду ще вибори в Молдові, де з великою ймовірністю Санду втратить парламент. То ж стоїть справедливе питання: чи можемо ми з цим щось поробити? Власне, ми це робили, але перестали. У 22 і 23 роках у тій же Польщі українці тримали сильну публічну позицію через акції та інформаційні заходи. Але волонтери виснажились, а держава не включилась в підтримку нових діаспорних організацій. Я прямо скажу – з 24 року ми взагалі перестали вести активні інформаційні кампанії на підтримку України на Заході. Це логічно з огляду на те, що в нас і всередині повністю провалилась комунікаційна політика. Як наслідок, цим почали користуватись росіяни, і тепер ми фактично оточені сусідами-недругами. Це ще один фронт поразка на якому завдасть нам поразки у війні в цілому.

Що можна зробити в ситуації, яка склалась? Зараз в Польщі майже 1,5 млн українців. Це дуже велика сила. У них є свої організації, які на жаль тільки в зародковому стані і досить слабкі. Влада має надати їм інституційну підтримку, для того, щоб вони могли розгорнути активну діяльність на захист українців і підтримку нас у війні. Ми маємо донести полякам  тільки один меседж «Спочатку перемога над росією». Я відверто шокований, що росіяни змогли зробити тему Волині в Польщі більшою за тему Катині, де загинула значна частина еліти за сумнівних обставин. Тому мобілізувавши максимально наші організації, союзницькі організації поляків – ми точно можемо вивести питання перемоги над росією на перше місце порядку денного. Навроцький хоча і буде нав'язувати свої питання, тим не менше, не буде йти проти такого порядку денного. В цьому питанні нам варто ще мобілізувати наших найбільших друзів - Балтійські країни. Вони теж можуть донести полякам необхідність перемоги над путіним. 

На жаль, нічого з цього не буде зроблено. Бо за це відповідає міністерство і міністр, чиє прізвище ви навіть не чули. Управлінська криза наростає, і масштаб поганих новин від нас самих буде тільки збільшуватись. Кадри вирішують все. А у нас багато кадрів не вирішують нічого.

Тримаймося. Вже йде 4 рік, і ми точно не можемо сказати, що Господь був не на нашій стороні.