В Україні утилізація батарейок, ламп і електронних відходів поки що розвинена недостатньо. Багато років такі відходи потрапляли на звичайні сміттєзвалища, створюючи серйозну небезпеку для довкілля.

Про це в коментарі РБК-Україна розповіла голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко .

За її словами, одна батарейка може забруднити важкими металами - ртуттю, кадмієм чи свинцем - до 20 м. кв ґрунту і сотні літрів води. Електроніка ж під час розкладання чи спалювання виділяє токсичні речовини, які також потрапляють у навколишнє середовище.

"Зараз ситуація поступово змінюється. В Україні працюють спеціалізовані компанії та громадські ініціативи, які приймають батарейки, ртутні лампи та електроніку на переробку. Для ртутних ламп існують ліцензовані підприємства, які здійснюють їх утилізацію за спеціальними технологіями", - зазначила Тимочко.

При цьому пункти прийому електроніки наразі є переважно у великих містах, а їх кількість залишається обмеженою.

Повноцінної системи роздільного збору та утилізації небезпечних відходів в Україні поки немає. Водночас із 2023 року діє закон про управління відходами, який має наблизити країну до європейських стандартів.

"Закон передбачає розширену відповідальність виробника. Тобто компанії, які продають батарейки чи техніку, повинні будуть забезпечити і їхню утилізацію", - пояснила експертка.

Тимочко підкреслила, що наразі українці мають обмежені можливості здати батарейки та електроніку, однак тенденція позитивна: кількість пунктів збору зростає, а держава рухається в напрямку створення системи, яка вже працює в країнах ЄС.

Раніше РБК-Україна розповідало про проблему поводження з відходами в Україні. Щороку утворюється близько 10 млн тонн сміття, понад 90% якого потрапляє на полігони, більшість з яких переповнені й не відповідають екологічним нормам. Переробляється менше 8% відходів через брак інфраструктури, фінансів і кадрів у громадах. Це призводить до стихійних звалищ та погіршення стану довкілля.

Також ми писали, що в Україні переробляється лише 6-7% відходів, тоді як у Європі сміття майже повністю сортується й утилізується. Українці не мають звички сортувати, бракує інфраструктури та довіри до системи. Ситуацію ускладнюють відходи війни.