«Куди не глянь, скільки охоплює око – всюди вода, купа комарів, разом з цим страшні крики: і людей, і тварин».

«Боже, нас чекав жах. Нічого не вціліло. Доми були затоплені по вікна».

«Жінка втопилася, тому що її хата склалася. Ще одна сусідка – просто кинулася у воду, в неї не витримали нерви».

Людмила Борецька – жителька міста Олешки, яка на власні очі бачила, що відбувалося в окупованому місті під час повені через катастрофу на Каховській ГЕС у 2023 році.

6 червня – два роки від руйнування греблі Каховської ГЕС. Проєкт «Радіо Свобода» «Новини Приазовʼя» вирішив знову нагадати про те:

• Як рятувалися жителі Херсонщини від катастрофи і що пригадують?
• Які наслідки для регіону мало спустошення Каховського водосховища?
• Як вирішують проблеми водозабезпечення на правобережній частині Херсонщини і на окупованій лівобережній території?

Жителька Олешок розповіла «Новинам Приазов’я», що місцеві жителі ще з початку окупації усвідомлювали, що російські військові можуть піти на такий крок – наробити шкоди на Каховській ГЕС. Втім, до останнього себе заспокоювали. Коли катастрофа таки сталася, вода до Олешок почала прибувати вдень 6 червня.

«Ми живемо – друга вулиця над річкою Чайкою. Коли почала з’являтися вода, просочуватися, вона була така тиха, спокійна, текла маленькими струмками. Ближче до вечора вже пішла з кінця нашої вулиці вода. А там хлопець був, який у перші дні окупації побіг отримувати російський паспорт. То до нього зверталися: «Вовка, винось російський паспорт, воду зупиняй». Як могли жартували і розраджували ситуацію», – згадує вона.

Втім, каже жінка, вже були напоготові, готували не тільки себе, але й свійських тварин.

«Я своїх курей на літню кухню перемістила, облаштувала їм там житло, у мішках перетягувала курочок нагору, насипала їм зерна, поставила багато води. Я опікувалася самотньою сусідкою, яка жила навпроти. Ми з нею змогли облаштуватися на горищі. А у мами моєї проблеми з суглобами, їй 83 роки, вона просто не змогла б залізти на горище. Ми подбали про неї теж. Вдома був човен, який ми прив'язали до дерева. Опівночі прибігає сусідка в одній сорочці і кричить, що в городі вже вирує вода», – згадує Людмила.

«Найстрашнішою була третя ніч»

Води прибувало дедалі більше, найстрашнішою була третя ніч, пригадує жителька Олешок.

«Вода розмила всі скотомогильники, всі сміттєзвалища, всі кладовища. Всюди, куди не глянь, скільки охоплює око – всюди вода, купа комарів, разом з цим страшні крики: і людські, і тварин. Просто жах. Вода вирувала – страшне», – поділилась жителька Олешок.

Людмила Борецька звернулася по допомогу до знайомих, тож її та інших жінок, які з нею перебували, евакуювали та розмістили у вцілілому будинку. Вода почала сходити днів через 10. Коли Людмила повернулася додому, то побачила, що там все знищене.

«Грязюка страшна, але щоб добратися до нашої хати, треба було йти майже по пояс у воді. І ми вирішили піти. Боже, нас чекав жах. Нічого не вціліло. Доми були затоплені по вікна, хоч і підняті на фундаменті, але вода була по вікна. Тобто все зруйновано, меблі зруйновані, вісім мішків взуття викинуто, килими мокрі. Все це треба було витягати на сонце, сушити», – згадує жителька Олешок.

Не обійшлося без мародерства, каже жінка.

«Як тільки почала сходити вода, почали мародерити. Люди ж забирали тільки документи і щось найбільш необхідне. Вони (окупанти) вламувалися в хати і якщо на зустріч виходив господар, вони казали, що «ми шукаємо трупи, щоб не було епідемії». Ну, і, наші олешківці з таким хорошим почуттям гумору прямо на парканах фарбою писали: «Всі живі, всі живі». І ще деталь – росіяни (військові РФ) перешкоджали рятуванню людей.

Я особисто знала двох людей, які втопилися. Одна втопилася, тому що її хата просто склалася, бо хата була глиняна. І ще одна сусідка – в неї просто не витримали нерви, психіка, і вона просто кинулася у воду», – розповіла Людмила.

«Людей не рятували, кількість жертв приховували»

Село Стара Збур’ївка Голопристанської громади розташоване за 70 кілометрів від того місця, де була гребля Каховської ГЕС. Втім, вода дісталася і цього населеного пункту. Староста Старої Збур’ївки Віктор Маруняк розповів «Новинам Приазов’я», яких руйнувань завдала повінь.

«Оскільки ми знаходимося в дельті, яка у нас завширшки 9 км, то основну масу, цей вал води, на себе взяла наша дельта: плавні протоки, острови. І ця дельта в історії не раз рятувала Стару Збур'ївку, коли від природних паводків, коли від голоду. І вона фактично значною мірою врятувала і цього разу. У нас у різній мірі були затоплені понад 100 будинків. Це вулиці, які наближені до берега. 14 будинків після цього впали. Оскільки вода прибувала поступово, у людей був час відійти на безпечну відстань. На щастя, обійшлося без жертв», – каже він.

Місцева окупаційна влада не реагувала на затоплення, люди намагалися впоратися самотужки, каже староста.

«В районі Старої Збур'ївки був підйом води на 2-2,5 метри. Такий рівень протримався близько тижня, потім поступово вода пішла на спад. Але будинки, які були побудовані з колиби, склалися. Дуже сильно постраждали населені пункти нашої громади, які розташовані на березі річки, ну буквально там за 10-12 кілометрів вище. Там повністю була затоплена Кардашинка, Мала Кардашинка, Кохани.

У селі люди допомагали один одному. Були якісь розмови про компенсацію тим, в кого будинки були підтоплені. Це були суми в розмірі 10 тисяч російських рублів, про факти видачі цих грошей мені взагалі невідомо», – розповів Маруняк.

«Люди рятували один одного»

Суттєво постраждав від затоплення центр громади – місто Гола Пристань, каже Маруняк. Окупаційна влада не лише не рятувала людей, а й приховувала наслідки, до яких призвела ця катастрофа, переконаний староста.

«Там перші п'ять днів – це була рятувальна операція силами самих мешканців цієї громади. Човнів було небагато, тому що окупанти намагалися забрати у місцевих всі плавзасоби на той момент. Комусь вдалося їх сховати. Тож, коли почалася ця повінь, люди самі виїжджали і рятували один одного, вивозили на суходіл», – розповів він.

За словами старости, тільки десь через тиждень у Голій Пристані з'явилися представники окупаційних рятувальних служб.

«Вони декілька разів проїхалися по затопленій Голій Пристані, зняли два-три ролики, що вони людей начебто рятують, на цьому з їхнього боку все закінчилося. Оскільки частина міста була затоплена майже три місяці, то люди були у воді. Багато людей залишилося під завалами будинків, там дуже багато будинків впало. Я думаю, що там є ще досі такі будинки», – каже Маруняк.

Збитки і компенсації

Лівобережну частину Херсонщини затопило на понад 60%, а правобережну – на третину, розповів «Новинам Приазовʼя» речник військової адміністрації області Олександр Толоконніков. За його словами, всі збитки від затоплення зафіксовані.

«Ми заактували ці злочини, заактували ці збитки. І люди так само можуть подавати через «єВідновлення» заявки на ремонт, відбудову або компенсацію на ремонт чи відбудову. Якщо зруйноване повністю житло, то вони можуть за ці сертифікати купляти собі нове житло, виходячи з того, який сертифікат.

Але тут проблема в тому, що у «червоній зоні» (зоні бойових дій) поки що не всюди люди можуть отримати сертифікати, тому що поки немає в цьому сенсу, адже ці будинки постійно руйнуються. Заактовані всі злочини, і люди отримають ці гроші, але от поки не видаються там, де ідуть постійні обстріли», – пояснив речник.

Призначений РФ керувати окупованою частиною Херсонщини Володимир Сальдо повідомляв, що внаслідок повені загинули начебто 60 людей, а були евакуйовані нібито понад 10 тисяч місцевих жителів.

За даними розслідування Associated Press, внаслідок руйнації греблі Каховської ГЕС і повені на лівобережжі Херсонщини загинули сотні людей, що набагато більше, ніж та кількість, про яку заявила підконтрольна Росії окупаційна влада.

Удар по аграрній галузі

У компанії «Укргідроенерго» повідомляли, що збитки через знищення Каховської ГЕС становлять до 10 мільярдів гривень щороку. Промисловість і аграрний сектор Херсонщини втратили понад 90% води, а Дніпропетровщина – до 70%.

Речник Херсонської ОВА зазначив, що найбільше економіка регіону постраждала від руйнування зрошувальних каналів, які були сполучені з Каховською ГЕС.

«Більшість цих каналів була на Лівобережжі. І, якщо рахувати, 94% всіх зрошувальних каналів Херсонської області були зруйновані внаслідок цієї катастрофи. Це дуже боляче для нашої економіки, для наших аграріїв, бо без води, на жаль, не росте нічого, як і в будь-якій країні світу, і тому, звичайно, наша земля може почати перетворюватися на пустелю», – зауважив він.

На правобережній частині регіону відновили зрошення 3 тисяч гектарів, такі ж плани є щодо більшої кількості територій, додав Толоконніков.

«Планується ще відновити понад чотири тисячі у Лиманецькій громаді. Також очищено понад 100 колодязів по громадах, пробито 24 нові артезіанські свердловини, в планах зробити ще 25. Будуємо нові водогони там, де ще до повномасштабної війни не було води», – додав він.

На окупованій частині Херсонщини навесні цього року повідомили, що розробили способи використання меліоративного комплексу для місцевого зрошення з альтернативних джерел. Окупаційний чиновник Володимир Сальдо при цьому зазначив, що канали хочуть заповнювати артезіанською водою.

Сальдо також стверджує, що «є можливість часткового заповнення Північно-Кримського каналу надмірними ґрунтовими водами, придатними для питного та господарського використання». Тож, за його словами, лівобережна Херсонщина отримає додаткове джерело водопостачання, яке зможе задовольнити значну частину потреб населення.

Довгострокова загроза

Те, що у регіоні стало набагато менше води – це довгострокова загроза на майбутні десятиліття, розповів «Новинам Приазовʼя» завідувач лабораторії ГІС Світового центру даних з геоінформатики та сталого розвитку Сергій Гапон. За його словами, викачування води зі свердловин ще більше погіршує ситуацію.

«Водний режим на цій місцевості змінився. Змінився рівень ґрунтових вод на навколишніх територіях, по Запорізькій, по Херсонській, по Дніпропетровській областях. І змінився він ще не тільки тому, що води не стало в Каховському водосховищі, а ще це пов'язано з тим, що води не стало в тих каналах, які живились водою з цих водосховищ.

Тому що канали давали значний приток саме прісної води в цих областях. Розгалуженість системи каналів складала сотні кілометрів по цих територіях. Тому, коли води в цих каналах стало менше, а по окремих каналах води взагалі не стало, рівень ґрунтових вод змінився», – каже експерт.

Він пояснив, що вода в жителів півдня зі свердловин та колодязів просто пішла геть. Ситуацію погіршує також те, що в окремих місцевостях воду цілеспрямовано викачують зі свердловин, щоб наповнювати Північно-Кримський і частково Каховський канали.

«Води стає по багатьох напрямках, по багатьох свердловинах ще менше. Ця вода буде втрачати свою якість і вона буде вичерпуватись, ситуація буде тільки погіршуватися», – зазначив Гапон.

Дніпровська вода і доля півдня

В українському уряді заявляли про намір відбудувати Каховську гідроелектростанцію. Генеральний директор «Укргідроенерго» Ігор Сирота, зі свого боку, повідомляв, що, за попередніми розрахунками, відбудувати ГЕС можливо за 6-7 років, але перед цим, потрібно, щоби територія була деокупована.

Тоді буде можливість осушити місце, де відбулося руйнування, провести обстеження, демонтувати зруйновані споруди й конструктиви Каховського гідровузла. А далі вже почати безпосередньо відбудову станції. Якою вона буде – поки важко говорити, оскільки наразі без експертизи невідомо, наскільки там критична ситуація з самими конструктивами і розмиванням дна, зазначив очільник «Укргідроенерго».

Окупаційна влада Херсонщини також каже про наміри відбудувати Каховську ГЕС за умови захоплення армією РФ правобережної частини області.

Сергій Гапон вважає, що у майбутньому долю регіону визначить саме той факт, чи буде там відновлена подача дніпровської води.

«Є сильний вплив того, що води не вистачає, і сільське господарство цих регіонів сильно втрачає в продуктивності. Велика частина полів, яка живилась за рахунок саме дніпровської води, просто виходить з господарювання. Вони перестають засіватися певними культурами.

Тому подальша доля регіону має бути точно тісно пов'язана з дніпровською водою. Якщо її не буде, то сільське господарство просто буде втрачати свої позиції ще сильніше. Врожайність буде колосально падати і нерентабельно буде займатися сільським господарством на цих територіях», – стверджує експерт.

Олена Бадюк та Дарина Довгопʼята